ВІА «Арніку» можна вважати першим в Україні супергуртом. На початку 70-х до нього увійшли музиканти з трьох найкращих місцевих команд: ВІА «Евріка», джазового «Медікуса» та арт-рокового «Quo Vadis?». А в майбутньому через ансамбль пройдуть співачка Вікторія Врадій («Сестричка Віка») та барабанник Михайло Лундін («Брати Гадюкіни»).

Повноформатний дебют «Арніки» багатий фанковими обробками народних пісень («Як я спала на сені», «Ой на горі під вербою»). Але є тут і казкова психоделіка («Срібні кораблі», «Львівський вечір»), і романтичні рок-н-роли («Кличу тебе», «Вперта дівчина»), і, якщо хочете, навіть зародки готичного року («Осінь»).
Найцікавіше заховано наприкінці платівки. Пісня «Весна» спочатку прикидається рядовим естрадним шлягером, але потім перетворюється на 9-хвилинну джаз-рокову сюїту. До «Арніки» такого ніхто не грав у всьому Союзі!

Музиканти «Арніки» одними з перших зрозуміли, що жанр ВІА себе уже вичерпав, і вони знову повернулись до джаз-року, тепер вже електронному – ансамбль знайшов своє продовження в новій джаз-роковою формації «Лабіринт». У 1985 році «Лабіринт» вижили з України (в Горьківську філармонію), і незабаром він розпався.

ВІА «Опришки» був створений 1970 року Русланом Іщуком зі студентів Івано-Франківського педінституту. Музиканти працювали у популярному на той час напрямку – фольк-рок, в репертуарі – аранжовані Р. Іщуком українські народні пісні та його власні твори.

В грудні 1970 року «Опришків» з новорічною концертною програмою запросили виступити перед дуже поважними людьми в готелі-ресторані «Беркут». Вона так захопила високоповажних гостей, що коли музиканти повернулись до інституту, в ректораті на них уже чекала телеграма з Міносвіти і Мінкультури з проханням відрядити їх до Києва на урочисте відкриття Мюзик-холу. «Опришки» одразу підкорили публіку – і самобутнім виконанням, і сценічним образом: концертні костюми були пошиті в гуцульському стилі.

Незабаром ВІА «Опришки» зробили свій перший професійний запис у Київському філіалі Всесоюзної фірми «Мелодія». «Опришки» були єдиним в Союзі студентським колективом, який записав на фірмі «Мелодія» платівки 2-ох форматів – три міньйони та платівку досить рідкісного на той час формату – гранд. Телевізійна прем’єра «Опришків» відбулася восени 1971 р. у програмі «Камертон доброго настрою» Чернівецького телебачення. Через саму назву ансамблю – «Опришки» – колектив чимало перетерпів від радянських чиновників, у котрих вона асоціювалась з бунтарством та нескореністю, і котрих, за словами керівника ансамблю, «заливала нагла кров від нашої назви».

Легендарний ВІА «Смерічка» був створений талановитим музикантом Левком Дутковським. Саме він підхопив європейську хвилю біг–біту в далекому 1966 році у невеличкому буковинському районному містечку Вижниці і перший почав поєднувати тогочасні ритми, гармонію поп–рок–музики та елементів джазу з народним гуцульським, буковинським, загальноукраїнським мелосом і фольклором, виробляючи таким чином свій власний стиль.

Спочатку Л. Дутковський створив у вересні 1966 року гурт, який одним з перших у Радянському Союзі використав електроінструменти і почав грати в стилі біг-біт.Репертуар в основному складався з різних західних хітів Елвіса Преслі, “Бітлз”, “Роллінг стоунз”, Луї Армстронга, Адріано Челентано, Тома Джонса, Карела Готта – переважно рок–н–роли, шейки, блюзи. Уже на той час гурт зажив слави прогресивного та модного.

Ідея назвати його «Смерічкою» виникла у Левка Дутковського щасливої новорічної ночі у Вижницькому будинку культури на Новорічному балі. Як розповідав потім Левко Тарасович, він подивився на ялинку в залі і згадав, що ялинка це і є карпатська «Смерічка».Головний секрет «Смерічки» криється в поєднанні непоєднуваного: фанкового груву та українського ліризму, модернового рок-н-ролу та автентичних традицій. На додачу — ще й філігранна лірика, яку можна читати як повноцінну поезію у відриві від пісень.

ВІА "Ватра" створений композитором і виконавцем Михайлом Мануляком у 1971р. при Львівській філармонії. Репертуар ансамблю складався майже винятково з авторських україномовних пісень та сучасних обробок українських народних пісень. Основним стильовим напрямком були джаз-рок та фолк-джаз-рок

ВІА "Ватра" під керівництвом Михайла Мануляка належала до піонерів джаз-року на українських землях. Після тріумфальних гастролей майже по цілому Радянському Союзу (в 1971р.) КДБ звернуло пильну увагу та намагалось змусити відійти від репертуарної політики спрямованої на розвиток сучасних течій української музики.

Від першого міньйону 1981-го року і до другого 85-го, "Ватра" поступово ставала найпопулярнішим ВІА України, хоч їй так і не вдалося позбутися протиріч між суто "ватрівським" фолк-стилем, сольною програмою О. Білозір та патріотикою, котру нав'язувала ансамблю худрада філармонії. Після виходу музичного телефільму "Ватра" кличе на свято" – шалений, неперевершений, але справедливий успіх.

ВІА «Водограй» було створено в Дніпропетровській філармонії у 1974 році, основу його склали досвідчені джазові музиканти з біг-бенду Володимира Марховського. Традиційні естрадні композиції розбавлялися високопрофесійними джаз-роковими обробками народних пісень та інструментальними п’єсами.

Після співпраці з Давидом Тухмановим дніпровський ансамбль взявся за запис самостійної платівки. І наочно продемонстрував, що навіть у радянських умовах можна грати щось схоже на прогресивний рок. Дякувати за це треба клавішнику Олегу Косько. Його психоделічні синтезатори прижилися як у фольклорних піснях , так і в інструментальних замальовках.

Відсутність самобутніх шлягерів призвела до того, що «Водограй» поступово повністю втратив свою популярність. Справи пішли дещо на краще з приходом в 1989 році нового музичного керівника Ігоря Семендяєва (екс-«Краяни»). На початку 90-х років ансамбль розпався, і Людмила Артеменко стала виступати сольно.

ВІА «Кобза» — це еталонний як для 70-х фольк-рок. Флейти в аранжуваннях нагадують про Jethro Tull, а багатоголосий спів на чолі із Вітером асоціюється із The Beach Boys. Але головна інструментальна окраса альбому — електробандури (сплав класичної кобзи та електричної гітари). Якби західні критики почули платівки музикантів, то порівняли б їх із Jethro Tull, Fairport Convention та іншими закордонними класиками жанру.

Відомі пісні в інтерпретації «Кобзи» змінюються до невпізнаваності. «Ніч яка місячна» перетворюється на вишукану інструментальну босанову, а «Веснянка» звучить як невиданий саундтрек до діснеївського мультика. Та не фольком єдиним. Є на альбомі і авторські композиції на вірші Івана Драча та Богдана Стельмаха, ба навіть чергова версія культового «Водограю» Володимира Івасюка. Раджу також зацінити «Лісову пісню» — своєрідний фанфік за мотивами драми-феєрії Лесі Українки. А закінчується платівка блоком музичних гуморесок, які стануть візитівками «Кобзи» в майбутньому.

Все змінилося, коли до влади прийшов Щербицький (Володимир Щербицький, перший секретар ЦК КПУ). З ним в Україні все різко стало промосковським. Нова головна редакторка "Українського радіо" вважала, що "Кобза" спотворює народну пісню, тому кілька років їх взагалі ніде не крутили. Та й за кордон не пускали. Тоді на Заході навіть вийшла платівка "Кобзи" з козаком на обкладинці й написом Banned In The USSR.